Щодо проведення батьківських зборів
Батьківські збори – як військовий парад. Кожен раз вимагається наново демонструвати свої можливості. Краще, щоб наочно. А головне батьківське питання завжди те саме: що відбувається з моєю дитиною в школі?
Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й теж саме. Обов'язково у присутності всіх. Дякуйте учням за їх надзвичайних батьків. Дякуйте бабусям і дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати шкільні свята. Окремо дякуйте татам – за виняткову увагу до потреб школи, за найменший крок назустріч дитині й учителю.
Звичайно, вияв вдячності може бути будь-яким. Але особливо запам'ятовуються листи з подякою.
Записи в щоденнику улюбленого дитяти – найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи невиразно інформують про те, чого дитина не виконала в школі. А якщо змінити тактику і почати писати позитивні, схвальні відгуки дякувати дитині офіційно (письмово), регулярно закріплюючи похвалу? Так, це потребує вашого часу, але воно цього варте!
Основне завдання школи, якщо вона справді хоче розірвати коло протистояння з батьками з приводу прав і обов'язків за виховання і навчання дітей, – переконати батьків у своєму щирому бажанні розділити цю відповідальність порівну.
Ніколи не "викликайте" батьків до школи. Завжди запрошуйте їх поговорити. І неодмінно наперед. Не практикуйте ситуації "Щоб завтра батьки були у школі!". Адже розмова під гарячу руку призводить до протилежного результату. До того часу, поки зустріч учителя і батьків буде для дитини покаранням, розраховувати на повноцінну співпрацю передчасно...
Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) за їх інтересами, сферою професійної діяльності, методами виховання, але не як маму Світлани чи тата Михаїла, а просто як досвідчених дорослих людей, з якими вам доводиться вирішувати спільні проблеми. Можливо, ви зустрінетеся з дивовижними людьми, і вони стануть відомими завдяки вашій щирій зацікавленості.
Учіться у батьків, адже вчитель – це не обов'язково та людина, яка знає більше, а та, яка знає інше.
Ніколи не дорікайте батькам, які не відвідують батьківські збори, адже це не сприяє їх бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без іронії) радійте їх появі у вашому класі.
Обов'язково звертайтесь до батьків по імені та по батькові, а не кажіть "мама Михаїла". Інакше може скластися враження, що батьки мають значення для вас тільки в такій ролі.
Привселюдно на зборах намагайтеся говорити про загальні проблеми, а не про проблеми конкретної дитини. А хвалити – персонально і обов'язково всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, дорослішають, освоюють новий простір, і, як правило, набагато успішніше, ніж ми собі уявляємо на перший погляд.
Ви досягнете особливого ефекту, якщо вдасться проаналізувати, чого саме досягли школярі з часу вашої останньої зустрічі з батьками, а що їм не вдалося, залишилося недосяжним. Вияв проблеми має бути конструктивним: ось проблема; заради її вирішення було б непогано зробити це і це; я постараюся зі свого боку, а ви спробуйте зі свого...
Якщо батькам пропонується реальна і конкретна модель застосування батьківських ресурсів, то віддача завжди збільшується. Крок за кроком цілеспрямовані дії сприяють позитивним результатам. Зростає зацікавленість батьків. Вони починають звертатися до вас за порадами, а ви отримуєте можливість відслідковувати розвиток дитини у сім'ї.
Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша думка з цього приводу.
У разі необхідності, просіть батьків про надання допомоги, докладно пояснюючи, чому саме ви не можете без них обійтися; попросіть висунути інші варіанти розв'язання проблеми і з бажанням їх обговорюйте.
Запрошуючи батьків до школи, запитайте себе: "Що я хочу отримати в результаті?" Якщо ви хочете зустрітися з мамою чи татом тільки для того, щоб висловити своє обурення, засудити дії дитини чи батьківські методи виховання, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти й запропонувати конструктивне рішення, і це принесе полегшення перш за все вам.
Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: наскільки б вона не була винна, батьки завжди (принаймні на людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Нечесно і несправедливо нападати обом на одного!
Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірно відомі речі, не заохочуйте наклепи.
Намагайтеся не використовувати загальні фрази "погано себе поводить", "не хоче вчитися" тощо. Висловлюйтеся чітко: "не виконав два домашніх завдання з математики", "відмовився відповідати на уроці хімії" і т.д. У такому випадку батькам буде легше проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.
Пропонуючи різноманітні способи вирішення проблеми, не провокуйте батьків на насилля після так званого "розбору". Цим ви лише настроїте дитину проти себе, і, як результат, діти будуть уникати повідомляти батькам дати чергових зборів.
Завершуючи зустріч, запитайте себе, чи виправдалися ваші очікування щодо неї? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра?
-
Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і чуттєвих до всього, що стосується їхнього «я».
-
Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.
-
Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.
-
Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.
-
Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.
-
У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.
-
Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.
-
Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.
-
Заохочуйте дітей, це стимулює їх.
-
Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.
-
установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій (як входити в клас, як сидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки і т.ін.). Зробити це треба перш ніж Ви почнете стежити за дотриманням порядку; · поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому всіляко стимулюйте їхню активність;
-
стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом;
-
не відволікайтесь на незначні порушення, моралізування. Урок – це не арена для з’ясування стосунків;
-
дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій у класі;
-
стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки;
-
надавайте учням можливість частіше працювати в групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки;
-
створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами;
-
не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя;
-
не виявляйте антипатії до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями;
-
не припускайте появи «любимчиків», це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;
-
умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові;
-
не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів;
-
не забудьте привітати дитину з днем народження;
-
підтримуйте контакт із учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах;
-
зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку;
-
робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності.
-
Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.
-
Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
-
Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання.
-
Використання «системи фішок» і грамот в оцінюванні діяльності дітей (для початкової школи).
-
Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.
-
Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
-
Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
-
Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
-
Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.
-
Створення ситуацій успіху.
-
Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
-
Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.
-
Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором'язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.
-
Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей.
